Ти вже забула де я є,
і звати мене як,
душевна п*явка соки п*є
і не позбутися ніяк
того, що греблю рве в мені,
у затишку собі живе,
лиш кров на білім полотні -
по пестощах нічних іде.
І я зберу увесь свій жах
у міцно стиснутий кулак,
а потім, як розвіють прах
подумаєш, - він був дивак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2016
автор: олег у