На сонці виграє, іскриться мій кинджал,
закований весь в золото і срібло.
Булат його зберіг надійність, гарт, запал –
всю спадщину, яка в наш час потрібна.
Служив він вершнику у горах сотню літ,
за послуги свої не бравши плати.
Багато ворогів відправив на той світ,
кайдани розтинав і різав лати.
Він забавки ділив слухняніше раба,
дзвенів у відповідь хулі й образам.
В ті дні святі йому величніша різьба
без сумніву була б огидніша відрази.
Його взяли в полон відважні козаки
вже на холоднім тілі свого пана.
А потім довго лише грались парубки
і хтось на пояс одягав поверх жупана…
Вже піхов рідних, понівечених в боях,
позбавлений супутник колись вірний.
Він дорогою іграшкою скінчує свій шлях –
уви, безславний і такий наївний!
Ніхто вже звичною і теплою рукою
його не чистить, з піхов не виймає.
І написів перед молитвою, донизу головою,
ніхто ретельно, та й ніяк, вже не читає…
В наш лицемірний час чи ти, поет, не так
призначення своє вже зовсім втратив?!
На золото змінявши Богом даний знак,
який простий народ боготворив і славив.
Були часи, коли твої палкі слова
із мертвих підіймали люд на битву.
Чи залишилась правда в них жива,
чи зможуть замінить вони молитву?!
Твій вірш, як божий дух, над натовпом витав
і дум твоїх відлуння благородних
лунало дзвоном між людських отав
у дні вселенських свят і бід народних.
Та нам наскучила проста, мужицька мова,
ми тішимось байками і обманом.
Уже не чуєм щирого, живого слова
й ховаємо ми зморшки під рум‘яна…
Ти ще прокинешся, осміяний пророк?
Чи вже у відповідь на крики помсти
із піхов золотих не вирвеш свій клинок
іржі зневагою укритий вдосталь?..
24.06.2016
* За мотивами або вільний переклад однойменного втору Михайла Лермонтова.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674223
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 24.06.2016
автор: Олександр Мачула