Режим позаду щезне звиклий,
Підгрунтя зрушиться тверде,
Коли фінал покаже лик свій
І стрічка фінішу впаде.
Та серце, випавше додолу,
Птахи небесні піднесуть
І душу випростає кволу
Єства оновленого суть.
Якщо не так, то старт абсурдний,
Втрачає сенс увесь забіг...
О, як чудово, добрі люди,
Що смертю смерть Він переміг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2016
автор: Рідний