Час - велика ріка, а ти - лише решето:
Сітка іще нова й дерево вчора цвіло.
Вода проливається крізь, багато, також, повз.
Опору майже нема. Ти ж решето, не весло.
Час - то великий літак, а ти - його пасажир
Стрибай, коли щось не так, ось твій парашут
Когось час розтягне вздовж, а когось розтягує вшир,
Але не бійся, стрибай. У тебе власний маршрут.
Час - маленький вогонь, котрий ти тримаєш в руках.
Інколи він тускніє, інколи ти - із ним
Часом накотиться біль, часом - великий страх.
Руки твої тремкі спалахують, мов бензин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674294
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.06.2016
автор: teo.