мої руки трусяться
я мерзну ? на кінчиках ниток
клубочок осердя розмотується і
змотується
давно не ритмічно
я люблю увесь цей світ
хоч і часто залита жаром
чи страхом відчаю
за вселюдську безпоміч
я кричу...
та голос знаходить своє заземлення
підземельні річки десь розносять його відлуння
і не чує ніхто
тільки квіти найголоснішими нотами
розносять мої пісні
запахом пізньої ночі
із завеликим всевидячим оком
місяцем повнем повені
тільки лиш квіти знають
як помирати суц.віттям
від повної
повної
засухи
кожного
із осердь
укоріненого
у іншому
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2016
автор: мелодія сонця