Пора вже нам, люди, бити у набат,
Йде війна на сході третій рік підряд.
А вона ж вбиває дорослих й дітей,
Зникає терпіння вже у всіх людей.
Такі безсердечні наші вороги,
Все давно поставили низом догори.
Їхнім забаганкам немає границі,
Вони поспішають ще більш збагатиться.
День при дні шукають, в любий час доби,
Побільше багатства собі загребти.
Їх не зупиняє плач малих дітей,
Нищать підприємства, гвалтують людей.
Чи у їхніх грудях немає сердець,
Чи вони не знають, прийде й їх кінець.
І вони ж невічні, як і люди всі,
Відійдуть навіки з цієї землі.
Отож пора, люди, нам бити в набат,
Хай нас не зупинить грім і дощ, і град.
Зберемо всі сили і вміння свої,
Виженем з країни ворогів усіх.
Заживемо в мирі на своїй землі,
І будуть щасливі дорослі й малі.
Працювати вміють люди - трударі,
Не страшні нам будуть вороги свої.
А їх же багато у нас розвелось,
Паски затягати людям довелось.
А багаті ж знову тиснуть і гребуть,
Думають й на той світ усе заберуть.
Пора олігархів усіх зупинить,
І до вдади більше їх не допустить.
Усе награбоване негайно забрать,
По закону злодіїв усіх покарать.
Станемо за Правду усі, як один,
У народу славного добавиться сил.
І кінець настане усім ворогам,
Україна ж наша, призначена нам!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674428
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.06.2016
автор: геометрія