Нас зустрів зимовий гай.
Невпізнанним став він вкрай.
Ми бували тут не раз,
Як же стрімко плине час.
Ніби вчора все цвіло,
А вже й снігом замело.
Та серцям нашим гарячим
Не прожити без побачень.
І тому ми тут сьогодні,
Не злякав нас день холодний.
Крізь гущавину пробрались,
Від очей людський сховались.
Лиш сорока прилетіла,
На весь гай заскрекотіла.
Настовбурчившись стрибала,
На нас скоса позирала.
То зникала,то з'являлась,
По хижацьки вниз кидалась.
Втихомирившись здійнялась,
Тай кудись собі подалась.
Більш ніхто нас тут не бачить,
Опинились в казці наче.
Тільки я і ти зі мною,
Ми щасливі тут з тобою.
В білім танці сніг кружляє,
Вітерець романс співає,
Мороз зимоньку цілує,
Прохолоду їй дарує.
Сплять дерева в тиші сніжній.
Ти в моїх обіймах ніжна.
І в очах твоїх читаю:
"Любий,я тебе кохаю!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2016
автор: Микола Зарудний