Жадане літо! Як чекав тебе!
І ось ти є… де дітись від задухи?..
Немов пательня небо голубе,
А на землі – ще комарі та мухи!..
А вже коли насунеться гроза,
То вже така, що чорту в пеклі тісно!
Як куряче яйце із хмари град,
Та вихори нещадні, ненависні.
Летять стіною струмені води,
Змиваючи з городів всі рослини
І надаремні всі мої труди,
І чхати небу на життя людини!..
А жити все ж прийдеться в кожнім дні
І в кожнім дні, щось треба їсти й пити…
Як вижити, коли вже не мені
На хліб насущний можна заробити?
Надіятись на когось? А у них,
Невже був захист і ніщо не змило?
Якщо ж і вродить, то всього скоріш,
Піде на продаж. Зрозуміле діло.
А ціни будуть ахові! І де
Набрати коштів, щоб діру заткнути,
Коли в кишені протягом гуде
І в депутатах нам повік не бути?!
Ох, літо, літо… як же ти печеш!
У затінку - до сорока підходить…
Як знову дощ, то в хату потече,
Бо дах побитий в градовій негоді.
25.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674512
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2016
автор: dovgiy