Мені приснився дуже дивний сон,
Я чула ніби квіти розмовляють.
Що сперечались ніби про любов.
Що все про всіх на світі вони знають.
І ось троянда одягнувши колючки,
Сказала всім, вона символ кохання.
Немає рівних їй, і це не балачки,
Вона цвіте всім звечора до рання.
А тут дзвіночки задзвеніли, це не так!
Ми про кохання вміємо співати.
Ми в полі, де пшениця в колосках,
Вчимо усіх по-справжньому кохати.
Почула все ромашка білосніжна,
І стала на своє наполягати.
Вона розкаже любить чи не любить,
І квіти вчить в волосся заплітати.
Так тихо обізвалася волошка,
І каже я кохання синьооке.
Мене усі порівнюють із небом,
А небо в нас одне, таке високе...
Це дуже дивний сон, я зрозуміла,
Що в кожного своя квітка-кохання.
І як би я всі квіти не любила,
Моя цвіте для мене не востаннє...
НАДІЯ КИШЕНЯ 26.06.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2016
автор: КОЛЮЧКА