Якось так, ненароком і визрів вірш,
під час читання чужих творів...
Проблемний вірш... Та вам рішати його долю.
... Приснилось!.. У лузі косять квіти...
І носять оберемками в палаці щастя.
Там є тепер кому радіти,..
Там де кайдани ложать на зап'ясття.
А з квітів білі, мертві пелюстки
Летять під нетерплячі ноги...
Не виростуть у них нові ростки,
Хіба що в тих пробються, з часом, "роги"...
А живі квіти згинули без бою,
За ілюзорне, показове щастя,
Прикривши шлях минулого собою
І ніби давши їм своє причастя...
Така вже доля у красивих -
Прикрашати радістні чужі моменти,..
В отих брехливих, підступних, нечестивих,
Отримавши фальшиві компліменти...
P. S.
А потім вас відправлять на смітник,
Як непотрібний, зайвий атрибут.
І дальшу долю визначить двірник -
І буде в вас новий,.. невизнаний статут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674571
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.06.2016
автор: Д З В О Н А Р