Повернуло життя на собаче
і старече біда стереже.
Та не вию, не ту́жу, не плачу,
що до осені близько уже.
Бо і пісня уже не зігріє
і не вигоїть рани сонет,
як немає у серці надії
доживати, як вміє, поет.
І не буде відомо нікому,
що веде у поезію ту,
і чого повертаю додому
пішака на останню версту?
О мої віршомовні поети,
мотивація є. В колії,
по дорозі у шати її,
де не ходять відомі і метри,
на дузі із п'яти кілометрів
я верстаю рядочки свої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674613
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2016
автор: I.Teрен