Сьогодні чув цікавий вірш. Від жіночки, що продає каву.
Я зачарований від того, яку вела вона розмову.
Ці щирі, та прості слова, як в дзеркалі лице красуні.
Відбилися в моїй душі та зачепили її струни.
Нутро моє усе заграло та сповнилося благодаттю.
Зачарувала наче відьма, немов промовила закляття.
Напевно близько чверть години я слухав і не міг напитись.
Та все скінчилося. Ще трошки. Та ні. Я вирішив напитись.
Але це не заповнить пустку. Тай піст уже давно на дворі.
Я мушу сам перетерпіти цю прикрість. Це маленьке горе.
Я скоро знов захочу кави. Прийду, замовлю лате з апарату.
Але дістану набагато більше. На що не шкода не одну зарплату
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674669
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.06.2016
автор: Деймон Парслі