Шумів... Шумів сердито ліс. Двох Зайченят там Вовк загриз.
Зібрались всі, кричали. Все Вовку дорікали:
- Такий, сякий... Багато сліз й біди ти нам у ліс приніс!
Прогнать хотіли Вовка. Та з цього нема толку.
Живе собі той Вовк, як жив. В будинку добрім. Заслужив...
Адже він старостою був.
А ліс шумів, шумів... Ліс гув!
Суддею був там Хитрий Лис. Сказав: "Не так багато було сліз.
А от служив він гарно як! Ось вам і пальми, і маяк!
Це цінувати треба. Прогнать?.. Яка потреба?
Ми попередимо його, щоб так більш не чинив!"
А Лис-суддя той кумом був. Про Вовка знав, про Вовка чув.
То ж знали всі, що Хитрий Лис разом із Вовком кістки гриз.
Отак буває у житті... Буває так! У кого Лис є кум, чи сват!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674713
Рубрика: Байка
дата надходження 27.06.2016
автор: Надія Башинська