Надвечір небо порожніє,
Безкрай мовчить,
На жовтий обрій суне ніч гаряча
З усіх боків,
І все не сутеніє.
Час стоїть
І легко-легко в серці так, неначе
Злетів.
Із птахом вітер в змові мовчазній,
Не зрушить і тростиночку суху -
Сухої втоми бранець.
І, сівши край шляху
Зчарований коханець
Гамує подих свій,
Обличчям просто неба.
Нічого зараз хлопцеві не треба,
Йому віщує верхова блакить -
Ти вічно житимеш
В цю незбагненну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674744
Рубрика: Верлібр
дата надходження 27.06.2016
автор: Лісник