Вдивляючись у небо, зрозумів, –
Даремно я чекаю на порозі,
Боги мовчать, не чують моїх слів,
Хоча ще йду у Божому обозі.
Смиренно звик не вірити усім,
Ганебно звик до підлої неправди
Богів земних, небесних… Хто я їм?
Все так було і є, і буде завжди.
З порога йду у віри благодать,
Під куполом відшукуючи правду.
Але і тут повірені мовчать,
Бо входять теж у правлячу команду.
Зневірою стрічаю кожний день,
Де сум висить, мов кетяги шипшини.
Відчужено б’ють дзвони: «Дзен-дзелень…»
З-під купола глядять богів картини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674794
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.06.2016
автор: Г. Король