Хтось приділяє так багато уваги парасолькам,
ходить і мислить - це засіб захисту людини від природи.
Особлива людина народу
так багато думає про парасольки,
або дивиться в апельсин і бачить кожну дольку,
і її малює,
оспівує у віршах,
апельсин чує -
як він розмовляє, розповідає історію свого соку.
Таким людям замало середнього людського року,
щоб осягнути і зиму, і літо, і всі
парасольки світу.
Такі люди будуть дивитись всередину дощу
і казати
"Я ж нікуди не спішу".
Кожен із них - мати.
Створює історичні речі.
Вони ніде не до речі.
Бо інші люди користуються парасольками лише під час непогоди,
і не бачать у них ні філософії,
ні вроди,
вони нездатні на творчі породи,
і для них просто їжа - апельсинова долька.
Треба купити
собі
парасольку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674872
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.06.2016
автор: Попіл Фенікса