І знову видно небокрай.
Очей ще не вмивало сонце,
Та світанковий вогнеграй
пускає промені в віконце.
Дзвенить кристалами вода,
Так, мабуть, ангел розмовляє.
Минає день, та не біда,
Бо темна ніч також минає.
Іде життя за кроком крок.
Робота, дім,родина, діти.
Хоч не дістати до зірок,
Та можна власну засвітити.
На захід сонце проведу,
Молитву тихо промовляю,
щоб зберегти в своїм саду
все, що залишилось від раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674897
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2016
автор: Оля Андрієвська