Мій рідний Львів у подумках моїх
В родинні свята приступом штурмує ...
Пройтись по вулицях твоїх ,-
Це ностальгія,- серце констатує
Дивацьке слово... Звідки ти взялося ?
У нас це тугою зоветься зазвичай,
Коли єство на рідному зійшлося,
Що сил нема терпіти, просто край.
Так і колишеш тугу, як дитину,
Що десь приспала на моїм плечі,
Ну, хто сказав : нема у цім зупину ?
Я пішки піду, навіть уночі !
Привіт, мій друже, як тобі велося ?
Мабуть, байдуже чи з тобою я , чи ні...
Твоє насіння, знаєш, там не прижилося,
Я ледь не божеволію по сні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674936
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.06.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова