Срібляться перли в місячному танці,
Зоря ревниво падає в траву...
Найперший промінь сп"є їх спозарання,
А Бог засвітить знов зорю нову.
Ввібравши сонця, грона дозрівають,
Вечірній спокій солоду дає,
Своє начало Боже пам"ятають
І їх ніхто вже з цього не зведе.
Не вгомониться соловейко в гаю,
Його це час і сцена, і слухач,-
Співай, пташино, я тебе благаю,
А ти любуйся, серденько, не плач .
Хай тихий вечір всю загладить втому
І розтечеться спокою бальзам...
Віддай тривоги ангелу святому,
А решта зцілить ночі фіміам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674939
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.06.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова