до безмежності крок до мистецтва подих

ти  мені  сонцем  зимою  у  вікно
ніжністю  пахнеш  
смуток  розсипав  на  околицях  душі  світу
і  тонеш  у  мілкій  воді
бо  стихія  твоя  -  то  дельфіни  і  небо  розтерзане  
байдужістю  що  вміє  любити  і  відчувати
ти  мені  шипами  у  руку  з  обіймами
ти  мені  спокоєм  у  серце  вриваєшся
щоб  чинити  бунт  і  розсіяти  паніку

до  безмежності  крок  до  мистецтва  подих

шепіт  співає  оди  про  кохання  із  ребуси
ти  мені  шепотом  скрегочеш  потаємне
сяйвом  заливаєш  околиці
твориш  суміш  лихих  і  добрих
сил  прикладаючи  безліч  зусиль  дарма
ти  мені  зорями  світиш  удень
ти  мені  ставиш  підніжки  щоб  я  начилася
протистояти  й  вистояти  проти  
любові  яка  оніміє  від  терпкості  байдужості

я  роблю  крок  ти  дихаєш

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2016
автор: Doll