Я й досі хочу в хмарах полежати,
І досі вірю, що з вати вони
Солодкої. Й мене можуть держати,
В казкові повернуть дитинства сни.
Я й досі вірю у гадання на ромашках,
В пелюстках бачу щастя таїну,
Коли їх рву, по тілу йдуть мурашки –
«Не любить, любить»… лиш мене одну.
А ще вірю в зозулине кування,
Вона ж бо побажала стільки літ!
І так спішу замовити бажання,
Коли зоря летить із неба в світ.
І вірю в щастя, що несуть лелеки
У дім. І там вселяються на нім.
І дякую, що донечку здалека
Мені принесли літнім днем ясним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2016
автор: Олена Жежук