До золотої середини
далеке наше житіє,
коли і тріщину дає,
і випробовує людину.
Немає у людей мети
іти усім до ідеалу.
Іржа жовтавого металу
не заміняє золотий.
І зодчий обирає глину.
Але не вивільнить із уз
сучасну діву Магдалину
майбутній чоловік Ісус.
Як не описуй те майбутнє,
немає віщого пера,
де є історія добра.
Усі рої обсіли трутні.
Немає муки каяття.
А є – то мало запоруки,
що буде іншому наука
його історія життя.
Усе повторюється знову.
У зрізі розтину вини
чинушами стають чини.
а комарі жадають крові.
Немає Божої любові
на території війни.
Остання ера сатани
тріщить по золоту основи...
До чорно-білого готові.
А сняться кольорові сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674982
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2016
автор: I.Teрен