Нестерпний біль, і очі ледь примружені...
Я подумки ходжу поміж калюжами
у темряві, де лише краплі зоряні
виблискують, неначе сміх спотворений.
Чи, може, схлип сухої гілки дерева?
Ні, мабуть, річка лащиться до берега -
вихлюпує мій біль на груди каменю.
Я мружу очі, лине пісня мамина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2016
автор: Тамила Синеева