Party

           Жоден  великий  мистець  не  бачить  речі  такими,  як  вони  справді  є.  Якби  він  їх  такими  бачив,  він  перестав  би  бути  мистцем.

                                                                                                                                         Оскар  Вайльд  

Нічними  вулицями  Сан-Франциско  мчав  чорний  байк  -  Білл  спішив  на  party,  яке  організовувала  Елізабет.  Коли  він  увійшов  в  будинок,  вечірка  була  в  розпалі.  Білл  пошукав  поглядом  Елізабет,  але  поміж  безлічі  гостей  її  зразу  побачити  не  вдалось.  Тоді  він  підійшов  до  бару,  налив  собі  трохи  віскі,  зробив  пару  ковтків  і  пішов  блукати  по  будинку,  розшукуючи  господиню.
Десь  хвилин  за  п'ятнадцять  йому  це  нарешті  вдалось:  вона  сиділа  за  столиком,  заставленим  пляшками  з  алкоголем  і  коктейлями,  а  поряд  -  якийсь  незнайомий  йому  чоловік.  Елізабет  весело  щебетала,  дивлячись  на  того  закоханим,  як  здалось  Біллу,  поглядом.  Виглядало  на  те,  що  Елізабет  вже  достатньо  випила  і  майже  не  володіє  собою.
Незнайомець,  скориставшись  сп'янінням  господині,  до  якого,  скоріше  за  все,  був  причетний  і  сам,  вів  себе  досить  нахабно:  прилюдно  чіпав  її  то  за  груди,  то  за  коліна,  то  за  стегна,  але  вона  його  не  стримувала,  а  лише  задоволено  сміялась.  Біллу,  враженому  непристойною  поведінкою  незнайомця  і  тим,  що  Елізабет  дозволяє  йому  так  себе  вести,  нестерпно  захотілось  вхопити  того  за  комір  і  викинути,  як  шолудиве  кошеня,  через  вікно,  але,  не  бажаючи  зчиняти  скандал,  він  величезним  зусиллям  змусив  себе  залишатися  на  місці.
Елізабет  встала  і  почала  виходити  з-за  столу  повз  незнайомця,  спиною  до  нього.  Той,  скориставшись  моментом,  провів  рукою  зверху  донизу  їй  між  сідницями  і  вона  знову  з  прихильністю,  незрозумілою  Біллу,  засміялась  і  щось  тихо  сказала.  Тоді  незнайомець  теж  піднявся  і,  обхопивши  Елізабет  за  талію,  повів  її  по  сходах  на  другий  поверх.
Білл  помітив,  як  десь  на  середині  сходів  Елізабет  зупинилась  і  з  легеньким  сміхом  м’яко  почала  випручуватись  із  обіймів  незнайомця,  потихеньку  витягуючи  свої  ніжні  долоні  із  його  величезних  лап,  а  тоді  нетвердою  ходою  пішла  в  напрямку  однієї  зі  спалень.  Незнайомець  зупинився,  але  за  мить  вперто  рушив  за  нею.
Білл  повернувся  до  бару,  налив  собі  ще  віскі  і  залпом  випив.  Тоді  ще  і  ще  повторив.  Коли  Елізабет  з’явилась  у  холі,  розпашіла  і  зі  скуйовдженою  зачіскою,  то  помітила  Білла  за  стійкою  бару  і  поспішила  до  нього.  Натомість  Білл,  начебто  не  зауваживши  її,  встав  і  швидким  кроком  попрямував  до  виходу.  


24.06.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2016
автор: Le Magnifique