Здається, набагато легше, коли тебе
немає кому зустріти.
Вчишся виробляти тепло, якщо ніхто не хоче тебе гріти.
Набагато легше не мати нікого поруч,
і йти куди хочеш,
бігти куди хочеш,
і виправдати це тим, що ти - безкінечна сволоч,
тому поруч нікого немає.
Такі люди, напевно, швидше вмирають.
Апріорі й легше,
і на світі Людей стає
трохи менше.
Набагато легше знати, де закінчується твоє і починається чуже,
на питання "Чи тобі не сумно?"
відповідати "Невже?"
(якщо взагалі знаходиться хтось, хто тобі його задає),
адже всі твої справи - це твоє і тільки твоє.
Так легше в рази.
Лізти самому через таємні лази.
Так легше усім.
Не знати значення слова "дім",
бо дім - всередині тебе,
бо дім просто неба.
Ніби й добре - нітрішки в житті людьми не смітити.
Та чи краще легко жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675085
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.06.2016
автор: Попіл Фенікса