[u](Присвячую колезі по перу Валентині Бугрій (Геометрії). Сьогодні Ви в мене ЛГ. Пишу від Вашого імені на основі прочитаного. Може, й не всі факти відповідають дійсності, вибачайте.).[/u]
У світ я цей прийшла не для війни…
Чому ж тоді так доля повелася:
У Вітчизняну батька позбулася,
Бо мир не купиш, бач, за півціни.
Тепер, на схилі посивілих літ,
Коли дорослі діти і онуки,
Заснути не дають душевні муки:
Чому такий жорстокий, дикий світ?
Невже війна – це вихід із біди
Й життя людське нічого вже не варте?
Чи думав той, хто розпалив цю ватру,
Яку ненависть в душах наплодив?
Стрічає правнуків моїх сьогодні світ
Знайомою до болю новиною:
Донбас охоплено гібридною війною,
Тож батько їх прямує вже на Схід.
Щоби життю і діточкам радіти,
У світ я цей прийшла – не для війни,
Чому ж повинні гинути сини
І хліб сирітський їсти їхні діти?
Невже життя – то рокова спіраль,
Коли за мир платити треба кров’ю
Тому, хто сповнений надією й любов’ю?
Замислитись над цим чи не пора?..
25.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675094
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)