Іскриться джерело... Шумить...Біжить...
Ніби з-під коренів самого дуба.
А дуб міцний! Розкішного розправив чуба.
Вологи йому вистачає -
весь ліс джерельце напуває!
Ото ж росте той дуб. Зміцнів!
Уже й малих он скільки виросло дубів.
Розкішний тут з'явився гай.
Якщо ти п'єш із джерела - його не хай.
Бо як засохне джерело, то висохне й твоє
коріння, і пропаде усе твоє насіння.
То ж бережи! Охороняй.
Те джерело - твій рідний край!
Нехай дзвенить жива вода! Іскриться...
То силу рідний край дає.
Та лиш вклонитись треба -
щоб напиться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675128
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.06.2016
автор: Надія Башинська