– бранцем жаги слова,
блукаючи наосліп днями неправди
та виглядаючи в темряві душ
світла істини,
я чуттям німого серця
наткнувся на «Кров брата».
і впали нагадуванням сторожа ночі і вічности –
біль і правда пророчого віщування
древнього дивака Шона,
і обпекли незрячого, що від народу сліпого:
«а не ти з народом сим – рідня?
не твоє тіло впоєне
азійською спрагою: «крові, хане!..»??
і охопила гіркота первісна:
по тисячі літ від дітей адамових
так нічого і не змінилось, нічого
в породі нашій, солі слов’янській –
крові російській, дикій, азійській!..
ось тому так перечить серце,
не хоче зараховувати себе
до народу кривавого,
до потомства каїнового...
і криком зійшло воно, і супротивилося:
та не всі ми там такі, не всі:
і незгідні є, що принишкли, є і з честю,
і налякані, і безголосі,
і ті є, що байдужі їм сльози і кров брата,
і ті, ті, що вже вишикувались
під стіни кремлівські
в довжелезну вервицю спраглих:
«крові дай, хане, крові!».
і скільки їх, останніх,
виростила ти, земле Північна,
Моксельська, земле безумного смерда!
…
а ви, мудрий і сумний чоловіче, не про них…
(чи все ж таки про всіх?)
і про мене також…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675174
Рубрика: Верлібр
дата надходження 29.06.2016
автор: Касьян Благоєв