Привіт, стара мріє.
Ми так давно з тобою не бачились,
проходь, сідай.
Ти змінилась,
для мене ти досі - рай.
Ти для мене колись стільки значила,
стара моя мріє.
Я тебе поховала.
Пробач.
Ти мабуть, з-під землі не чула мій плач,
та він був...
Тільки для мене ти мала значення,
ти входила у моє бачення
досконалого життя.
Світ про тебе забув
і повірив мені, що я більше про тебе не думаю,
та знай, якби ти дала шанс тебе воскресити,
я б хотіла, я б дуже хотіла тебе відродити,
як свою половину,
так, ніби ми були разом завжди
і кожну хвилину.
Стара моя мріє,
привіт, сідай, будь зі мною.
Я ще не вирішила, чи готова я до дії,
почекай.
Ти для мене складна, я боюся,
та якщо я наважуся, спробую і доб'юся,
то напевно, це буде рай.
Заходь і сідай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675301
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.06.2016
автор: Попіл Фенікса