Ми вибираєм власні стежечки,
Які ведуть усіх до магістралі,
Ми наче унікальні книжечки,
В яких шифруються свої моралі,
І вибору у нас часом нема,
Не для історії тодішні наші вчинки,
В нас на шляху завжди стоїть стіна,
Яку ми розбираєм на дрібні частинки,
Тож кожен з нас своїми тернами бреде,
Щоб до зірок добратися, торкнутись,
І кожного своя муза веде,
Щоби не зупинитись нам і не спіткнутись,
Щоби в кінці кінців до чогось ми прийшли,
І не лишилися цілей позаду,
Щоби в тупик ми в котре не зайшли,
А щоб знайшли дорогу до власного саду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675343
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.06.2016
автор: Давид Мрійник