До обрію у небі квітне льон
Без жодної найменшої хмарини,
Накрила спека землю, як прокльон,
Для продиху немає ні шпарини.
Шукають і дерева власну тінь,
Щоб в неї тимчасово заховатись,
Природа нас привчає до терпінь,
Війна вже призвичаїла до втрати.
І липне липень парко до душі
Під відчайдушні комарині співи,
Звели на швайку з гарних лемешів*
Стараннями суспільного верхів’я.
*Звести з лемеша на швайку — досягти мізерних результатів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2016
автор: Оксана Дністран