рве горло моє -
сорок тисяч бездонних під'їздів
у відлуннях приречено нишкнуть
тут припливи
відпливи
запливи
по свинцевим розпеченим жилам
розтікається ртуть
рве горло моє -
тридцять тисяч гусиним кроком
целофановим небосхилом
інфра спокійно
ультра здивовано
по краю підвальних кордонів пунктирних
по зернинині висмикую суть
рве горло моє
але від того у голосі мало заліза
лиш болі радіоактивної намішано
бетонно
шаблонно
між пазлів поснуло прозорих масивів
сивіють невпинно скроні
рву горло
розкладаюсь на запчастини
сифілітиком місцевої поліклініки
б'юсь головою
здаюсь без бою
нудить многоетиленовими викриками
безголових мозаїк
втратив голос
та все ж тримаю міну розпачу на обличчі
по під'здах шукають удачі
кинуті
потойбічні
целофановий жовчний радій
більше не плачу вір мені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675520
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 01.07.2016
автор: Андрій Люпин