Хтось,кого я знав,залишив цю планету
Він зник,як і усі,без слів і без слідів,
У нього власний світ і мрії про комету,
Та він вже всі зірки,отримав що хотів
Невже тепер я сам,з думками у полоні?
Навпроти мене,лиш,біляве полотно.
У фарбах світанкових - усі мої долоні,
Твої блакитні очі з моїми заодно .
Упав без сил,де був - бо ноги не несуть
Не зміг таки заснути - сонні очі в небо
Пішов її шукати,хоч важко - це не суть
Знайду тебе мов сонце - у світлі є потреба
Я думав,що я сам,зостався тут в імлі,
Кого раніше знав - ніщо йому ціна .
Я думав,що один на цій пустій Землі ,
Тепер у мене ти і ти така одна ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2016
автор: Моряк