В нас немає нічого святого,
Все програли давно Сатані.
Найстрашніше тут - це те, що старого
Закопали в квадратній труні.
Нам не треба ні чорта, ні Бога:
"Ми" прогнили до самого дна.
Хтось колись прокричав: "Перемога!" -
Але досі триває війна.
В синє небо злітають мільйони,
Розсипається градом земля.
Не потрібні нові батальйони,
Добровольців минула пора.
Ти давно не говориш нічого,
Лиш на кухні шепочеш слова:
"Хоч залишили б житню хлібину,
Ми ж то знаєм, в країні біда!"
Прокидаючись вранці - за зброю.
Обійнявши свій любий АКа,
Доброволець Тарас засинає з чекою -
Він боїться проспати життя!
17.01-21.02.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#СоціоПат
[youtube]https://youtu.be/E1FHwSg-9bM[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EnVgAQ8-m6A[/youtube]
Читатити онлайн - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: Kukhta Bohdan