Приснилось Вовкові, що він Жирафа. І ноги довгі,
довга шия. І діставати тепер високо уміє!
Потішивсь Вовк:
- Що ж... Постривайте! Тепер дістану вас усіх!.. То ж
начувайтесь!
І став він справді діставати... Стару Сову зігнав
з гнізда, Білчат всіх викинув із хати. Ще й Дятла наля -
кав. Сміявся... Бо Дятел, бачте, без хвоста зостався.
Та все ж найбільша втіха - добравсь до Солов'я!
- Ти не співай на гілці цій, бо це моя! - сказав. А Со -
вейко все співав! Важлива то для Вовка гілка. А Соло -
в'ю - лише б співати! Для нього й інша гілка - хата!
Розсердивсь Вовк. Ой, як став вити!.. А що ж йому
іще робити?
І зрозумів - не налякати усіх, хто вміє так співати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675987
Рубрика: Байка
дата надходження 04.07.2016
автор: Надія Башинська