(хто ти, Ловець слів і душ?)
– Ось я вже знаю чи не всі ваші слова,
велемудрий Шоне,
ой багато так їх знаю,
і до купи в’язати їх вчуся;
та чому вони не лягають таким мереживом,
по-вашому (по-ірландськи?)
особливою простотою душевною,
вишуканим плетивом роздумів, кольорами почуттів
не розфарбовують папір?
В чому ще мені не підкорені,
яким почуттям в мені не відізвалися,
якими гранями мудрості не засвітилися?
Що ж лягло основою багатств душі
цього дивного Чоловіка: інша земля, прадавня мова її?
інший запах бажань, смак спраги по волі?
пам'ять крові, котру зберігають обвітрені скелі?
чи небо над ними інше,
м’якіший мох древніх каменів під ногами?
Чи не так високо злітають птахи-мрії наші,
не смарагдові в нас пагорби по весні?
і чи не такими ж багряницями покривались,
коли приходили зайди побороти нашу долю?..
А може, то літа-болі ваші говорять до світу
словами, що залишилися від предків?
То що в них приховано такого,
що мені не під силу:
невміло відлюбило серце,
не в тих радощах викупане?
не так пекуче боліло? –
а що бачило менше – то напевне,
і менше пізнало гіркоти життя,
відкривши лише крихту віри в світові,
і менше краси торкнулося, добра ввібрало.
То все ж роки ваші промовляють
голосом віків, пам'яттю любові і совісти?
Ото зчитую серцем слова, що лишили ви у просторі –
і в паралельні світи вірити мушу:
бо чи не звідти ваше вміння
любити і говорити, очі ваші,
і місто, трамвай, птахи і капелюх,
і цей присмак часу вересковий?
…
А правічне небо
все заглядає суддею у збентежену душу мою
очима українського ірландця Шона,
проводжаючи останній трамвай віри,
і застерігає: "Ось він, твій ранок просвітлення. Не запізнися!"
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676004
Рубрика: Верлібр
дата надходження 04.07.2016
автор: Касьян Благоєв