зелені плоди дерева
не зриваю
до сонць ягід на гілках...
ув очах за столиком навпроти
читаю про півсвіту
пускаючи стрілу
принцеси
що цілить у долю
навіть якщо і втраплю у жабку
(у жабки очі такі чудові)
олійні фарби
тягнуть букові руки
у творчість
що ніби вічність
головне не зривати зелені сонця
не наближатись до жабки коли вона скине шкіру
бо так можна обірвати казку
урвати її на слові
вони жили...
урвати до слова щастя...
треба просто навчитися стояти під деревом життя
навчитися чекати...
і коли обертання сонце/місяців спиниться на коханні
стояти відкривши руки
не боятися бути вразливим
отож я на тебе чекаю любий
ми не знаємо на що чекаємо
ми просто п'ємо каву
до сонць на гіллі дерева життя
до слова "кохаю"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: Принц Флорізель