Ти така нічия.
Ти й дото́ркана, і незаймана.
Ти неначе безмежні поля,
Що квітками шумлять і комбайнами.
Ти така нічия:
Не моя, не своя, не всесвіту.
Загоряєшся, як зоря,
І зникаєш раптово
Безвісти.
Ти така нічия...
До останнього вигину кучерів.
Тільки очі – твої моря –
Назавжди зі мною заручені.
02.07.2016 р. © А. Тофан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: Андрій Тофан