Розбивала наївних на друзки
Переклеюючи у тебе
Вітряками заповнила сумки
І додала у очі неба
Пластиковими стали мачете
І боротись забула як
Кеди пилом покрились протерті
Безкінечно німа весна
Я все вірю, що сни мої віщі
Що синхронні думки твої
Коли струни сполохують тишу
Листопад засина на плечі
Розбивала зустрічних і плакала
Двері підпираючи несмілістю
Так боюсь, що я гостя незвана
І всі наміри з'їдені віхолою
Ця стіна із прозорої цегли
Обриває під корінь всі старти
Я готова на неї дертись
Скажи лиш одне слово - Варто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: Марамі