Печаль у втомлених очах
І сум стривоженого серця
Не відпускають часом нас,
І чути як у скроні б’ється
Біль невгамовний, тихий біль,
Такий сердитий та понурий,
Що Боже Господи прости
За слабкість втраченого духу
Й ласкаво немічним пробач
Думки і помисли гріховні,
У них таїться підлий страх
Пройти незнані ще дороги,
Він шепче: «Досить, зупинись,
Усе даремно й безпотрібно…»
В таку хвилину помолись,
Ні не за себе, а за рідних,
Згадай і ще раз попроси
І так благай його допоки
Твій невгамовний, тихий біль
Переросте у мудрий спокій..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ