Сатурне, ти з нас найбагатший.
Ти маєш чарівні прикраси!
В людей лише срібло і злато
У тебе ж – браслети часу.
Просочені наскрізь прощанням
Обличчя на фотопапері.
Із подихом журним, прощальним
Життя віддаєм атмосфері.
Тримаємось міцно за дроти
Які нам відміряла доля.
Та є невеличка надія -
в житті не прописані ролі.
Та є дрібне сподівання
На право, на вибір й сумління
В космічному надпорядку
Все ж іноді є тяжіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: Катерина Олександрівна