Напевно, важко бути Богом,
Й щодень приборкувати
Своїх
(Кожного неповторно-по-своєму)
Психічно хворих підлеглих,
Що живуть
Кожен у своїй палаті,
Котра слугує для них
Особистим індивідуальним
Світом.
Напевно, важко бути Богом,
Й щодня розчаровуватись
У творіннях,
Висічених тобою
Із бруду
Такою наполегливою,
Витонченою
Та ювелірно-точною
(Майже близькою до ідеальної)
Працею.
Напевно, важко бути Богом,
Й чути нескінченні невдоволення
Оточуючим
(Створеним тобою ж!)
Світом
Та скарги на
(Дану тобою ж!)
Можливість
Жити та Відчувати,
Засинати та Прокидатись,
Слухати і Мовчати,
Сумувати та Посміхатись,
Говорити…
Говорити щиро
Та без лукавства…
Напевно, боляче бути Богом.
Коли з кожним
(Даним тобою ж!)
Новим днем
Усе те, створене тобою,
Все більш наполегливо стверджує
Що тебе нема…
Напевно, важко бути Богом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676161
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2016
автор: Чакір