Чом твоя душа не спала, з зорями у снах ?
Що вона всю ніч шукала у моїх очах?
І у морі, на світанні де втопила сум
Розум звільнивши, у ваганні, від гнітючих дум?
Серце чом твоє стомилось стукати у світ?
На край світу поселилось через сотні літ…
Стукало в самотні вікна, кликало весну…
Так непримітно, непомітно прокидаючись від сну…
П-в.
Не спить твоя душа. Не спить.
І знову виріша летіть.
Бо цілий світ у ній болить.
Мить – зупинись!
Ми витрачаєм ночі, дні
У виживанні на війні
І щастя бачимо у сні
Що буде КОЛИСЬ…
Марно ти чекаєш літа. Душу відпусти.
Пізно їй шукать летіти щастя у світи…
Щастя десь твоє згубилось у далеких снах
Але ж хотілось, так хотілось тримати його в руках…
Не спить твоя душа. Не спить.
І знову виріша летіть.
Бо цілий світ у ній болить.
Світ – зупинись!
Ми витрачаєм ночі, дні
У виживанні на війні
І щастя бачимо у сні
Що буде КОЛИСЬ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2016
автор: kriwoy