Ви кажете, Зло розгулялося, бо ...
Правда кудись зникла? А де ж вона?
А я міркую так... Є Правда в світі.
На Сонце подивіться, світить як!..
Якою воно сяє чистотою.
А скільки в ньому ласки й теплоти!
В очах батьків тепло те відчуваєш.
І сам добро даруєш людям ти.
У добрім слові Правда, в добрих справах.
В усмішці ніжній, крапельці дощу.
- Я не прощу! Я не прощу... Ти чуєш?
Це Зло шепоче люте. А чому?
Чому те Зло лютує? Чому злиться?
Чому навколо сіє гіркоту?!
Тому що Правда між людей розквітла.
Прислухайсь. Чуєш?.. Я прощу. Прощу...
І хай буває Правда непомітна.
Бо не цінують часто. Знаєш ти.
Та краще служи Правді! Служи Правді.
І, як вона, проси... Прости. Прости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676251
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2016
автор: Надія Башинська