* * *

Із  чистої,  здавалось,  глибини  
Слова-сузір’я  виринали  ваші.  
Я  вірила  –  із  золота  вони,  
А  проба  показала,  що  –  із  фальші.  
І  ось  цей  блиск  тьмяніє  на  очах.  
Навіщо  ви  в  таких  красивих  зернах  
Захований,  пекучий  солончак  
Отрутою  розсипали  для  мене?  
О!  Як  по  крихті  вирвати  з  душі  
Оту  криваву,  ту  страшну  оману  
І  при  найдальшій  схоронить  межі,  
Щоби  нікого  не  змогла  поранить?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2016
автор: Ніна Багата