Нахились, я скажу усього́ лише декілька слів.
Якщо схочеш - підеш, а як ні, то лишишся назавжди.
Нам удвох доведеться розплутати безліч вузлів
На нитка́х почуттів, які знов постраждали (як завжди).
Почекай, нам потрібно сказати багато чого
Із того, що ми вдвох так старанно і довго ховали.
Знаєш, ми наодинці змогли б досягти будь-чого,
Але замість цього нас самих же ми і рятували.
Підійди, мені вконче потрібно відкрити себе,
Задля того, щоб ти більш не скаржився на прохолоду.
Богзна скільки часу на душі щось болюче шкребе
І для мене, нажаль, це становить гірку перешкоду.
Вже немає часу, тож вирішуй, що ти обереш -
Вільний шлях сам-на-сам чи місцями болюче кохання?
Тільки знай, що мене вже із пам'яті не ізітреш
Щоби я не несла́ - щирий сміх чи жорстоке страждання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2016
автор: Визир Валерия