Живе бабця на Волині, моя рідна мама
В неї бузьки, наче діти у дворі вігвама.
Заблукали десь лелеки, три рочки відгуло,
Згорювалася старенька доки їх не було.
Може згинули в дорозі, а можливо дома…
Вже у мами на порозі їх догнала втома.
Жалько бабцю їй не скажуть, не бажають болю,
Що весна річки скувала, залишились в полі.
Стара бабця вже не бачить, вирізняє тіні,
Важко їй в житті незрячій наче тій пір’їні.
... Соловейко вдарив в лузі, як не порадіти,
Нема батька і матусі… та в кубельці діти.
Гелготали сірі гуси в сусіда дзьобаті,
Клекотали чорногузи на маминій хаті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676564
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.07.2016
автор: Дід Миколай