Бідність заповзла в кишені і голови
більшості слухняних громадян. Тільки
деякі злочинці й жваві стали багатими
і задоволеними. Колись совкова номенклатура
запустила приватизацію. І виростила подібних
собі монстрів, тільки пристосованих до ринку
вампірів. Вони цінами-цунамі топлять гідність
в океані приреченості. Маніпуляції з курсом
гривні допомогли пронирам Майдану підзаробити
пару мільярдів. Героїв Майдану вони з усією
серйозністю брехуна відправили на війну;
тих, хто вижив і багато питає, садять. Тарифи
на життя стали дорожчими за саме безцінне життя.
Війна і окупація – це причини спаду, кажуть
ліберальні вампіри, і мовчать про подальший
дерибан державного і комунального майна.
Їхні реформи для збагачення багатих, однак їх
вважають «європейськими», а це автоматично
значить – найкращими. Так, справді, це смішно,
хоча ідеться не про анекдот, а про наше життя.
Реформи треба терпіти, бо реформи завжди
болісні, так же було і в Євросоюзі, – говорять вони.
А якщо ви будете проти, назвуть прислужниками
Москви, прокаторами. Не треба розгойдувати човен
їхньої стабільності, вони ж нас, невдячних варварів,
ведуть в «Європу», у цілий «Євросоюз»!..
Хоча насправді вони хочуть пити з нас кров
і далі, тільки вже з прикриттям Брюсселя.
На краще життя є ресурси, це правда, однак їх за
кордон продають наші вороги. Це також правда.
Тому з вимоги жити краще вони глузують:
«хочете взяти і поділити, так колись вже було».
А вони, суки, не взяли і не поділили, можна
Подумати. Улюблена брехня багатих при владі –
соціальна справедливість. Так вони
зосереджують увагу на собі перед черговими
виборами. А глянеш на бабусю біля метро, яка
торгує за безцінь овочами, а вона ж
пропрацювала сорок років, чи дитину, яка
продає букети квітів у час навчання в школі,
і прозрієш: навколо, курва, пекло чорного капіталізму,
розумієш, що скоро голодні бунти стануть
провідними у вечірніх новинах. Однак бунтувати
голодним довго не буде. Як казав один старий
УНСОвець: «Я за будь-який Кіпі, окрім голодовки».
Старий бандерівець на те говорив, що треба
витягнути зброю і готуватися до революції.
«Якщо нема кондиціонера, треба спалити
кабінет директора», – це занадто від Лупиноса
для робітника. Все це правдиві слова, що бунт
має рацію. Однак пересічна більшість
вірить у міфи про Провокаторів. Вона може
і підтримувала Майдан, але там не була.
І мріє не про перемогу, а про мир. Така дійність.
Для них спочатку згодиться і профспілка.
Хоча з часом вони таки зрозуміють, що вона –
частина доктрини дестабілізації і
єдина чесна альтернатива облуді реформ.
І варто пам’ятати: в країні, яка пережила Голодомор
і більшовицький терор, комуніст – це ціль
для полювання, бо комуніст дорівнює зрадник.
Профспілка навчить пересічних культурі спільної
роботи, об’єднання і протесту, хоча б проти
того, що вони найкраще розуміють і найбільше
бояться, – бідності. Вона мотивує діяти на захист
найбільш для них реального – стабільної зарплати.
Хоч як би це не було смішно у Межичас,
де правлять Партачі життя, а козаки не всі
ще кинули плуга і картопляне рабство.
Профспілка захистить робітника від нахабного
скорочення, бо може собі дозволити протест.
Вона може собі дозволити і захисника в суді.
Так, бо вона фінансово незалежна внесками.
Врешті вона переконує прочитати свій трудовий
договір і навіть договір колективний. Більше того –
навіть галузеву угоду. Спілка людей праці
якнайкраще доведе, що солідарність колективу
доможеться необхідних умов і безпеки праці.
Працівник теж повинен мати можливість бути
учасником переговорів, а не мовчазним віслюком,
що змовчує образи заради виживання. І нехай
Біблія, декалог націоналіста і профспілковий
статут допоможуть українцеві, члену профспілки.
Час доведе всім необхідність загального блага.
Інакше для чого були Визвольні змагання і
за для чого перемога у сучасній війні із Москвою?
Доля веде нас революцією до справедливості і Незалежності.
7.07.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676567
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.07.2016
автор: Юрій Ноєвий