Ми можем так багато говорити про війну,
Та нам ніколи до кінця все не збагнути.
Ми вдома, у теплі, ситі одіті,
А декому лишилось мить ще жити!!!
А ви не бачили тих стомлених очей,
Що другу добу вже не спали.
Поки ви розважаєтесь в клубах,
Хтось в цю мить за ваш спокій вмирає!!!
Ви не бачили руки війни,
Як вона їх у крові вмиває.
Ви не бачили очі її,
Що скаженим звіром завивають...
Вам ніколи не збагнути до кінця,
Тих хто вертався із лещат на грані смерті.
І тих кого ця проклята війна,
Заставила так рано тіло вмерти...
Але душа... душа вона безсмертна,
І ще не раз буде туди вертатись.
Та біль минув,і вже не зупинити,
І буде до останнього стояти..
Ви можете багато говорити про війну,
Та не смійте пам'ять плюндрувати!!!
Тих кого вже більше не вернеш,
Ми будемо їх завжди пам'ятати....
НАДІЯ КИШЕНЯ 7.07.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2016
автор: КОЛЮЧКА