Пересіваю жменьку слів,
Пересіваю тихо-тихо.
Летять кришталики малі
І осідають в серці сміхом.
Колючий сміх, беззвучний сміх.
І все ж якимсь зернятком гріє.
Збираю скалочки німі
І знову ще тихіше сію.
Не може буть, щоб те зерня
Назавжди в сміхові згубилось.
Я жду. А раптом задзвенять
Слова, що в погляді світились.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676607
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2016
автор: Ніна Багата